Емоційна складова життєдіяльності особистості значною мірою визначає сприйняття себе і оточення як позитивного чи негативного, забезпечує відчуття безпеки та дозволяє розкрити всі свої ресурси, а отже, підвищити якість життя в цілому. Будь-яка професія має свої складні сторони, комплекси психотравмуючих факторів, що впливають на життя людини.
Особливо сильні негативні ураження особистості притаманні числу професій системи «людина-людина». Не виключенням є і професія педагога.
У зв’язку з великою емоційною напруженістю професійної діяльності педагога, нестандартністю педагогічних ситуацій, відповідальністю та складністю збільшується ризик розвитку синдрому «професійного вигорання» саме у педагогів.
З точки зору концепції стресу, автором якої є Г. Сельє, професійне вигорання – це дистрес або третя стадія загального адаптаційного синдрому – стадія виснаження, що характеризується вираженим зниженням енергетичного тонусу і ослабленням нервової системи.
Серед факторів, що призводять до професійного вигорання, можна визначити такі:
- специфіка педагогічного спілкування, що полягає у багаточисельних та інтенсивних контактах у процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії;
- обмеження професійних очікувань у відношенні до особистісних досягнень учнів;
- необхідність постійного оновлення наукового, методичного та дидактичного змісту подачі навчального матеріалу;
- складність та непередбачуваність виникнення педагогічних ситуацій;
- професія педагога є публічною, що потребує особливих зусиль і викликає емоційне перенавантаження, яке може стати причиною «вигорання»;
- педагогічна діяльність пов’язана зі значним фізичним та емоційним навантаженням, з суперечливими думками та почуттями, що призводить до виснаження емоційних ресурсів та виникнення стресового стану;
- деякі педагоги не отримують задоволення від своєї діяльності, оскільки їм здається, що всі зусилля – марні.
Явища професійного вигорання дуже підступні, розвиваються повільно, і деякі ознаки на початкових етапах не викликають занепокоєння. Але коли ситуація зайшла надто далеко, адаптація та відновлення людини тривають довго та складно. Як багато інших небажаних явищ, професійне вигорання простіше попередити, ніж потім долати наслідки.
Тож варто насторожитися, якщо є такі ознаки:
- зникають бажання, навіть прості та буденні, нічого не хочеться;
- погіршується самопочуття, часто/завжди відчувається слабкість, млявість, і просто виспатися не допомагає;
- мотивація у професійній діяльності стрімко падає, як і якість самої роботи;
- з’являється розчарування через неможливість змінити систему, відчуття безпорадності від того, що не вдається встигнути все, як не старайся;
- робота не приносить задоволення та навіть дратує;
- хочеться побути на самоті, раніше улюблені компанії стають нестерпними;
- рідні та близькі люди дратують;
- втрата або, навпаки, збільшення ваги на фоні стресу.
Професійне вигорання – це значно більше, ніж просто відчуття втоми та пригніченості, воно може призвести до серйозної депресії. Тому не варто ігнорувати ті сигнали про допомогу, які подає ваше тіло.
А щоб запобігти емоційному вигоранню та знизити рівень стресу під час дистанційного навчання, постарайтесь забезпечити собі максимально сприятливі умови для роботи й відпочинку, виконуючи наступні кроки:
- плануйте та визначайте пріоритети (щоб упорядкувати свій час, приділіть особливу увагу плануванню);
- оптимізуйте роботі інструменти ( не намагайтеся використовувати якомога більше ресурсів і сайтів, а зосередитися на вже знайомих інструментах дистанційного або очного навчання. Це дозволить не потонути в морі інформації та знизити градус інтелектуальної напруги. Краще працювати з меншим набором інструментів і поступово розширювати їхній перелік – у комфортному для вчителя режимі та темпі);
- подбайте про своє тіло (харчуйтеся корисними продуктами, виконуйте фізичні вправи навіть через почуття ліні, обмежте вживання міцних напоїв);
- подбайте про свій емоційний стан.
Якщо самостійно покращити свій емоційний та фізичний стан не вдається, у жодному разі не залишайтеся з проблемами сам на сам.
Не бійтеся попросити допомоги у колег або у спеціалістів – психологів. Бережіть себе та будьте здорові!