Уповноважений ВРУ з прав людини презентував аналітичний звіт “Вимушене переміщення за кордон”
Для нашої держави надзвичайно важливо зберігати українську національну ідентичність та зв’язок з Україною дітей і молоді, які вимушено перемістилися за кордон внаслідок повномасштабного вторгнення. Однією з умов їх збереження, а також повернення дітей та молоді назад в Україну є доступ до української освіти та визнання результатів навчання, отриманих за кордоном.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець презентував аналітичний звіт «Вимушене переміщення за кордон» (далі – звіт). У звіті комплексно розглянуто становище, зокрема труднощі, які виникають у вимушено переміщених людей з України за кордоном, та означено умови, які сприяли б їхньому поверненню, також й у сфері освіти. Дослідження проводилося шляхом онлайн-опитувань, фокус-групових досліджень та моніторингових візитів Офісу Омбудсмана у країни Європейського Союзу.
КІЛЬКІСТЬ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗА КОРДОНОМ
За даними звіту, приблизно 1️⃣,4️⃣ мільйона дітей шкільного віку вимушено перемістилися з України за кордон.
Як зазначено у звіті з посиланням на дані дослідження Управління Верховного комісара ООН у справах біженців про освіту українських дітей за кордоном, станом на середину 2023 року, молодші діти рідше за старших навчалися в українських онлайн-школах і частіше навчалися виключно в школах країн перебування у зв’язку з обмеженістю навчальних можливостей, які українська онлайн-освіта надає для молодшої школи. Також певна частина українських дітей не здобувала жодної формальної освіти: серед 5–11-річних таких було 1️⃣5️⃣%, серед 12–17-річних – 9️⃣%.
ПРОБЛЕМИ, ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ ЗДОБУТТЯМ ДІТЬМИ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ У КРАЇНІ ПЕРЕБУВАННЯ
Серед опитаних в межах дослідження людей, які перебували за кордоном з дітьми до 18 років (зі своїми або з тими, про яких піклуються):
🔸8️⃣% не стикалися зі сферою освіти дітей;
🔸2️⃣5️⃣% не мали проблем у сфері середньої освіти дітей;
🔸6️⃣7️⃣% говорили, що в них виникали проблеми, повʼязані зі здобуттям їхніми дітьми середньої освіти у країнах перебування.
Ті опитані, які вказали, що стикалися з проблемами у цій сфері, зазначили про*:
🔹мовний бар’єр – 4️⃣0️⃣%;
🔹складнощі поєднання відвідування місцевої школи та української – 2️⃣9️⃣%,
🔹потребу додаткових занять/репетитора – 2️⃣5️⃣%;
🔹фінансові труднощі для оплати додаткових активностей, екскурсій тощо – 1️⃣7️⃣%;
🔹труднощі щодо пошуку школи, де дитина могла б навчатися – 1️⃣3️⃣%;
🔹проблему цькування за національною ознакою – 1️⃣3️⃣%;
🔹складність місцевої освітньої системи – 9️⃣%;
🔹фінансові труднощі щодо оплати навчання – 6️⃣%;
🔹велике навантаження у школі країни перебування – 3️⃣%;
(*питання передбачало можливість множинної відповіді).
Проблема мовного бар’єру – найпоширеніша серед опитаних людей у більшості країн, дещо рідше трапляється у англомовних країнах, найбільш поширена у Королівстві Іспанія (58%) та Федеративній Республіці Німеччина (51%). За даними звіту, ті, хто проживали у країні перебування з 2024 року, в середньому стикалися з проблемою мовного барʼєру у сфері освіти дітей частіше, ніж ті, хто проживали у країнах перебування з 2022 та 2023 років (4️⃣8️⃣% у порівнянні з 3️⃣9️⃣%). Дані з фокус-групових дискусій показали, що проблема мовного бар’єру викликала й іншу – потребу у додаткових заняттях/репетиторі, однак знайти їх у деяких країнах було нелегко.
Частіше ніж інші опитані з труднощами стикалися люди, які виховують дитину самостійно, доглядають за людиною з інвалідністю, мають невиліковні хвороби або хвороби, що потребують тривалого лікування.
Також опитування показало певний зв’язок між фінансовим станом опитаних і тим, чи виникали у них труднощі з освітою їхніх дітей. Так, ті, хто має високий рівень фінансового становища, частіше вказували, що у них не виникало жодних проблем: 5️⃣0️⃣% у порівнянні з 1️⃣3️⃣% серед людей з низьким рівнем фінансового становища. Також люди з низьким фінансовим становищем частіше стикалися з проблемою цькування дітей за національною ознакою.
ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ПОЄДНУВАТИ УКРАЇНСЬКУ ШКОЛУ ТА ШКОЛУ КРАЇНИ ПЕРЕБУВАННЯ
Як свідчать дані звіту, отримані завдяки фокус-груповим дискусіям, опитані приділяли окрему увагу збереженню зв’язку дітей з українським суспільством. З одного боку, вони говорили про важливість цього, з іншого не мали ідей, в який спосіб це можливо організувати. Вони припускали, що підтримка ідентичності може відбуватися завдяки відвідуванню українських шкіл в онлайн-форматі, проте, з іншого боку, наголошували, що одночасне відвідування української школи та школи у країні перебування створює велике навантаження.
Рішення поєднувати українську школу і місцеву батьки приймали з огляду на різні причини, зокрема:
🔹через брак впевненості щодо майбутнього (можливості далі проживати у країні перебування чи повернутися в Україну);
🔹через бажання залишати дітей в українському контексті, щоб вони могли вивчати українську мову та історію.
У публікації на нашому сайті 📌https://bit.ly/4hGcTKw
читайте також про:
📒 окреслені у звіті проблеми у сфері професійно-технічної, вищої освіти та освіти дорослих;
📒 основні проблеми щодо доступу до української освіти, що можуть вплинути на повернення людей в Україну;
📒 основні проблеми щодо доступу українських громадян до освіти за кордоном;
📒 рекомендації у сфері освіти органам державної влади та місцевого самоврядування щодо покращення становища людей з України за кордоном і створення умов для їх повернення на батьківщину, напрацьовані Офісом Омбудсмана.
📌 Ознайомитися з аналітичним звітом можна за покликанням: https://bit.ly/4hlRuWS
Звіт підготовлений Офісом Омбудсмана (Офіс Омбудсмана України) у партнерстві з Офісом Ради Європи в Україні (Офіс Ради Європи в Україні – Київ) та аналітичним центром Cedos.